Ось саме так я можу описати ту фотозйомку, на яку я наважилась минулого року улітку. Мені за неї нічого не заплатили- сказали, що добра промоція-розкрутка іншими словами. Фотографували для якогось передового екологічно-зацикленого сайту, що пропагував використання органічних матеріалів у всьому і завжди, а також збереження енергетичних ресурсів. Одяг, у якому мене та інших моделей чоловічого роду засняли, був ніби-то з екологічно чистої тканини- дуже натуральної та тривкої. То був однак не льон і не бавовна, бо після того як я натягнула на себе те підвінечне плаття мене так стиснуло і сперло у грудях, що я навіть дихнути не могла. Боялась, що навіть свідомість можу втратити- так мені кисень перекрило. От тобі й Gothic Bride... як співалось у якійсь готичній пісні чи не Депеш Мод чи не Лакрімози. Через не повні 15 хвилин я склала руки, як ангелик на вікторіанському кладовищі у Лондоні і закотила демонстративно очі на лоба, ніби натякаючи усій знімальній групі про свою слабкість та незмогу продовжувати позувати перед фотооб'єктивом. Погана з мене була готична модель- без жодної сили волі та любові до болю до страждань. Ніжні стебла моєї шиї та рук знесилено звалились на поручні лавки на пляжі Брайтон-Біч і я схопилась за прудко піднесений мені життєдайний банан одним з асистентів. Зібрані довкола митці та візуальні генії точно не хотіли відповідати за мене, якби я втратила свідомість. Я їм потрібна була живою, але так щоб складалось враження, що я була на межі смерті... У цьому й полягала вся краса готичного стилю та ілюзії.
No comments:
Post a Comment